МИ ПАМ'ЯТАЄМО: В БЕРЕЗІВЦІ ВІДБУВСЯ МІТИНГ-РЕКВІЄМ ДО 3-Ї РІЧНИЦІ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ
У Березівці біля дошки пам'яті загиблих Захисників Березівської громад відбувся мітинг-реквієм приурочений 3-й річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну.
...Три роки від дня, який змінив наше життя, долю нашої країни і кожного з нас. Він увійшов в історію, як символ незламності, і, беззаперечно, єдності нашого народу. Сьогодні Україна переживає важкі часи, а питання свободи та волі, як ніколи є важливими. Ми всі боремося за те, щоб Український Славень лунав на всій території нашої держави. Він закликає пам'ятати про минуле й сьогоденну славу Батьківщини, про високу жертовність її синів та дочок у боротьбі за волю і незалежність.
— У перші дні повномасштабного вторгнення тисячі українців пішли добровольцями до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Тисячі повернулись з-за кордону аби стати на захист своєї Батьківщини! Інші об’єднались у один волонтерський штаб. Ми шукали військову амуніцію та ліки, організовували та будували блок-пости, лінії захисту, вели цілодобове чергування, робили коктейлі Молотова, готували їжу, плели сітки… МИ СТАЛИ ОДНИМ ЄДИНИМИ ЦІЛИМ! МИ РОБИЛИ ВСЕ, АБИ НАДАТИ ГІДНИЙ СУПРОТИВ ВОРОГУ, — пригадує у своїй промові секретар Березівської сільської ради Олена Цимбалюк, і додає, — що саме наша єдність стала запорукою нашої нездоланності. Маємо і далі тримати стрій. Особливо зараз, коли на політичній арені розпочались геополітичні «голодні ігри» між США та росією. А також Олена Василівна закликала й надалі зберігати спокій та підтримувати Збройні Сили України!
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Захисників Березівської громади та всіх співвітчизників, яким не судилося повернутись до рідних домівок.
Серед них і Ігор Шатило: спокійний, тихий хлопчина, якому б жити, любити, ростити дітей. Та на жаль...не судилося.
Як символ вдячності і пам'яті про воїна, хресній мамі Валентині (так, як батьків Захисника вже немає серед нас) було вручено державну нагороду Ігоря - орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
А ще, як знак болючого суму та глибокої пам’яті, присутні запалили свічки за всіх невинно убієнних у цій війні, бо ми пам’ятаємо:
1 березня. Харків. Будівля ОДА. 35 людей травмовано. 29 загинуло.
16 березня. Маріуполь. Театр. Загинуло більше 300 людей. Скільки травмовано – невідомо.
17 березня. Мерефа. Школа, Будинок культури. 29 травмовано, 23 загинуло.
29 березня. Миколаїв. Будівля ОДА. 36 травмовано. 37 загинуло.
8 квітня. Краматорськ. Залізничний вокзал. 121 людина травмована. 61 людина загинула.
27 червня. Кременчук. Торговий центр. 59 – травмовано. 21 – загинуло.
1 липня. Сергіївка. Житловий будинок. База відпочинку. 36 – травмовано. 22 – загинуло.
9 липня. Часів Яр. Житловий будинок. 48 людей загинуло.
3 липня. Вінниця. Будівля офісних приміщень. 198 травмовано. 28 загинуло.
29 липня. Оленівка. Колонія. 130 травмовано. 53 загинуло.
18 серпня. Харків. Гуртожиток. 35 травмовано. 25 загинуло.
30 вересня. Запоріжжя. Цивільна гуманітарна колона. 86 травмовано. 32 загинуло.
24 серпня. Чаплине. Залізнична станція. 31 травмовано. 25 загинуло.
3 січня. Дніпро. Житловий будинок. 79 травмовано. 45 загинуло.
І це далеко не весь перелік! Ми пам’ятаємо!
Коли закінчиться війна,
Усі заплачемо, я знаю.
І закарбуєм імена Всіх тих, кого уже немає.
Коли настане мир і тишина
У нашій ворогом нескореній країні,
Хай пролунає «Слава Україні»
В той день, коли закінчиться війна!
…
