Ти як? Поруч із героєм: як підтримати ментальне здоров’я ветеранів війни
Після повернення з фронту багато військових стикаються з новою, невидимою війною — боротьбою за власне ментальне здоров’я. Шрами душі не завжди помітні зовні, але вони такі ж реальні, як і фізичні. Підтримка близьких, друзів і колег є вкрай важливою — саме вона часто стає містком між замкнутістю й одужанням, між мовчанням і відкритим діалогом.
Чому це важливо?
Життя на війні — це постійна напруга, втрата побратимів, страх, емоційна відстороненість. І коли ветеран повертається додому, він може почуватися чужим у «мирному світі». Тут виникають ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), тривога, депресія, проблеми зі сном, емоційна втома.
💬 Як рідні можуть допомогти?
1. Будьте поруч мовчки. Не завжди потрібні слова. Іноді просто присутність і тиша — найкраща підтримка.
2. Не змушуйте говорити. Дайте право на мовчання, але створіть простір, у якому безпечно висловлювати почуття.
3. Уникайте фраз на кшталт "візьми себе в руки". Вони знецінюють досвід і біль.
4. Слухайте — по-справжньому. Не перебивайте, не оцінюйте, не нав’язуйте порад.
5. Підтримуйте щоденні ритуали. Спільне чаювання, прогулянки, турбота про дім — усе це допомагає повернути відчуття стабільності.
6. Розпізнавайте сигнали тривоги. Різкі зміни настрою, замкнутість, агресія, вживання алкоголю — все це може бути криком про допомогу.
Колегам і друзям — також є роль
Повернення на роботу чи у звичне середовище може бути важким. Важливо ставитися до ветерана з розумінням, підтримувати, не зосереджуватися лише на військовому досвіді, а цінувати людину цілісно. Дозвольте їй бути собою — не героєм, не жертвою, а другом, колегою, сусідом.
📣 Програма “Ти як?” — простір турботи й діалогу
Це державна комунікаційна кампанія, спрямована на підтримку ментального здоров’я українців. Вона заохочує відверто говорити про емоції, ділитися переживаннями та не соромитися звертатися за професійною допомогою.
💛 Ветерани — це не лише воїни, це чоловіки й жінки, сини й дочки, тати й мами, які заслуговують на життя в мирі не лише зовні, а й всередині себе. Турбота про них — наш спільний обов’язок і прояв вдячності.
