ДЕНЬ ГЕРОЇВ У САДКАХ — КОЛИ СПОРТ ЄДНАЄ, А ПАМ'ЯТЬ ЖИВЕ
Сьогодні в невеликому, але незламному селі Садки Березівської громади відбувся надзвичайно теплий і водночас глибоко зворушливий спортивно-патріотичний захід, присвячений Дню Героїв України. Це була не просто серія змагань — це була маніфестація пам’яті, вдячності та єднання тилу і фронту. Під мирним небом діти грали у футбол, ветерани змагались у волейболі, і всі разом схиляли голови перед тими, хто захищає нашу країну.
Ініціатором заходу став житель села Садки, ветеран 138 окремого батальйону Тероборони Василь Фірфіцький — людина, що з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно стала на захист України.
Саме завдяки його енергії, підтримці побратимів та відкритому серцю громади в цей день Садки перетворилися на осередок глибокої поваги до наших Героїв.
СЛОВО ВДЯЧНОСТІ ТА СИЛИ
Сільський голова Михайло Яромов відкрив захід зі словами, які лунали, як наратив:
«Сьогодні ми маємо тримати зв’язок із ЗСУ і тилом. Саме тому цей захід – не просто спортивна подія. Це наша відповідь ворогу, що ми єдині. Це наш спосіб сказати: ми не забуваємо, ми вдячні, ми підтримуємо».
У кульмінаційний момент привітання, очільник громади передав представникам 138 окремому батальйону спеціальні засоби ураження — плати-ініціації, — символічно підкресливши, що боротьба триває, і тил не стоїть осторонь.
ІЗ СЕРЦЯ ВЕТЕРАНА — ДО СЕРДЕЦЬ МОЛОДІ
Сильним, щирим словом виступив ініціатор події, житель села Садки, ветеран 138 окремого батальйону ТРО — Василь Фірфіцький.
«Цей захід ми започаткували не для гучності. Ми хочемо, щоб він став традицією. Бо кожне змагання тут — це не тільки про спорт. Це про згуртованість, про єдність, про те, що наша молодь повинна знати своїх героїв, бачити їх перед собою, спілкуватися з ними. Щоб розуміти, якою ціною тримається їхнє сьогодні».
ГЕРОЇ СЕРЕД НАС — ВИСТУПИ, ЩО СТИСКАЛИ ДУШУ
Виступ Віктора Мойсієнка, професора, члена-кореспондента Академії наук України, а нині — лейтенанта ЗСУ, був одним із найсильніших моментів заходу.
«Середній вік ветеранів 138 батальйону, які сьогодні присутні тут — 58-59 років. Але коли держава потребувала нас — ми пішли. Бо коли земля кличе — не питає, скільки тобі років. Ми тут, тому що вони там… Герої — це не тільки ті, що у формі, це і звичайні дядьки з мирного життя, які стали до зброї. З нашої 115 бригади ТРО є чотири Герої України, на жаль, всі — посмертно. І загинули вони, як ви, діти, можете лише собі уявити, прочитавши в книзі чи побачивши у кіно: це були командири, які викликали вогонь на себе, і ціною власного життя захистили своїх побратимів. І це — не вигадка. Це наша реальність, це наша ціна».
У тиші, що оповила майданчик після його слів, було чути тільки серцебиття. Саме так народжується справжня пам’ять.
Олексій Булгаков, завідувач кафедри фізичного виховання та спорту Житомирського державного університету, а сьогодні — лейтенант ЗСУ, наголосив:
«Сьогоднішній день — не про нагороди, а про усвідомлення. Герой — це не лише нагорода. Герой — це вчорашній викладач, водій, робітник, який взяв до рук зброю. І саме завдяки їм — рашист не стоїть сьогодні під Житомиром, під вашими домівками».
СИЛА МОЛОДІ — В ЄДНОСТІ І ШАНУВАННІ
У спортивній частині заходу відбулись змагання, які вразили не лише своєю динамікою, а й атмосферою братерства. За підсумками змагань:
🏐 у волейболі серед ветеранів 138 ОБ та команд закладів освіти:
• 1 місце – Садківський ліцей
• 2 місце – команда ветеранів
• 3 місце – Березівський ліцей
• Подяку за участь отримав Василівський ліцей
⚽ у мініфутболі серед школярів:
• 1 місце – Березівський ліцей
• 2 місце – Барашівський ліцей
• 3 місце – Садківський ліцей
• Подяки за участь отримали Іванівський, Василівський ліцеї та Черемошненська гімназія.
Також проводились змагання з тенісу, які додали спортивного азарту, де перемогу здобув Кіріл Шлапак із Садок.
ФІНАЛ БЕЗ КРАПКИ
Цей день у Садках не завершився, він залишився у кожному — у дитячих очах, які бачили ветеранів не на плакатах, а живцем; у руках старших, що міцно тисли руки молодим спортсменам; у серцях, що щиро тримають пам’ять про тих, хто не повернувся.
Цей захід довів: Україна сильна там, де пам’ятають, де дякують, де єднаються. Бо ми тут — тому що вони там. І доки ми пам’ятаємо, наша сила — незламна.
