НАВІКИ В ЛЮДСЬКІЙ ПАМ’ЯТІ: У БАРАШІВЦІ ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИМ ЗАХИСНИКАМ БЕРЕЗІВСЬКОЇ ГРОМАДИ
29 серпня, у День пам’яті загиблих захисників України, в селі Барашівка Березівської громади відбулася важлива подія — відкриття Меморіалу пам’яті воїнам Березівської громади, що віддали своє життя за незалежність України, — покликаний берегти пам’ять про наших відважних захисників, місце яких тепер навіки в історії громади.
Цей меморіал в центрі села постав у відновленому сквері пам’яті, неподалік від обеліска над братською могилою, де поховані 57 воїнів, що загинули у Другій світовій. Минуле і сучасність тут зійшлися в єдиному місці, щоб нагадувати кожному поколінню: боротьба за свободу триває завжди, і, на жаль, вона потребує жертовності.
У заході взяли участь голова Березівської громади Михайло Яромов, начальник Житомирської районної військової адміністрації Юрій Тарасюк, начальник відділу з питань ветеранської політики Житомирської ОВА Денис Соколовський, військові, мешканці громади та родини загиблих.
«Ми відкрили це місце, аби пам’ять про наших Героїв жила у віках. Вони віддали за нашу незалежність найдорожче — життя. Сьогодні ми схиляємо голови перед 41 загиблим героєм громади, пам’ятаємо про 31 воїна, що вважається безвісти зниклим, і молимося за понад 500 наших земляків, які нині тримають оборону. Ми маємо оберігати пам’ять про них і бути вдячними за наш сьогоднішній день. Низький уклін тим, хто загинув, і тим, хто нині на фронті. Їхній подвиг — наш біль і наша гордість», — наголосив голова громади Михайло Яромов.
«Сьогодні ми відкриваємо цей меморіал, щоб увічнити пам’ять наших Героїв. Дивлячись в очі їхнім батькам, дружинам та дітям, відчуваєш глибокий біль. Це місце стане символом нашої пам’яті та вічної вдячності. Наш обов’язок — завжди пам'ятати про їхній подвиг і підтримувати родини, адже наш мирний ранок і можливість жити — це результат їхньої жертовності», — сказав Юрій Тарасюк.
«Держава не забуде своїх Захисників. Їхні імена назавжди вписані в історію, а турбота про родини полеглих — це наш святий обов’язок», — додав під час виступу Денис Соколовський.
Під час заходу прозвучало поіменне згадування загиблих земляків. Кожне ім’я, яке звучало в тиші, відлунювало в серцях рідних і присутніх пекучим болем та гіркими сльозами. Після чого відбувся самий зворушливий момент, власне, відкриття самого меморіалу, право на яке було надане рідним та діткам загиблих воїнів.
У цей момент у повітрі стояла особлива тиша, яка стискала серця неймовірним хвилюванням. І ось перед присутніми з’явилося нове місце пам’яті — цілий комплекс: подвійна гранітна стела з образом сучасного воїна та жінки зі свічкою, як символ вічної пам’яті. Поруч — розгорнуті книги із закарбованими іменами наших полеглих Героїв, які назавжди залишаться в людській пам’яті. Цей камінь мовчить, але відтепер він промовлятиме голосніше за слова — нагадуючи, якою дорогою ціною оплачено наше сьогодення.
Після цього за християнським обрядом священник підніс молитву за душі загиблих воїнів та окропив новий Меморіал.
Надзвичайно болючим моментом було й вручення державних нагород. Батьки загиблого Володимира Венгера прийняли орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) за свого сина. Сльози в їхніх очах стали мовчазним свідченням непоправної втрати й безмежної любові.
Ще одну нагороду отримала родина Олександра Тикуцького. Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала маленька донечка Героя, яка так і не побачила батька, прийнявши татову нагороду на руках у мами. Це була болюча мить, коли навіть найсильніші не могли стримати сліз…
Ці нагороди — не лише знак пошани, а й свідчення того, що їхня відвага і мужність назавжди залишаються з нами.
Меморіал у Барашівці став місцем, де серце громади б’ється в унісон із пам’яттю. Тут звучить мовчання, нагадуючи: ми живемо завдяки тим, хто віддав своє життя за Україну.
