ЧОРНА ТРАГЕДІЯ НА КОЛЬОРОВІЙ ЗЕМЛІ: ПЛІЧ-О-ПЛІЧ СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ
У межах національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» Березівська громада провела спільну онлайн-зустріч з Андріївською громадою-форпостом. Формат заходу — година-реквієм «Чорна трагедія на кольоровій землі» — був обраний невипадково: уже за три дні минає 40 років від дня Чорнобильської катастрофи, найбільшої техногенної катастрофи у світі.
Це була не просто зустріч. Це була розмова пам’яті.
Ініціаторами та модераторами заходу стали освітяни громади, зокрема колектив Садківського ліцею. Зі вступним словом до присутніх звернулася завідувач відділу освіти, молоді та спорту Березівської сільської ради Аліна Забродська, яка наголосила: саме Житомирщина однією з перших відчула на собі всю гіркоту Чорнобильської трагедії. У свій час область прийняла найбільшу кількість вимушених переселенців, і наша Березівська громада — серед тих, хто відкрив для них двері та серця.
Хвилиною мовчання учасники вшанували пам’ять жертв аварії — тих, хто загинув, рятуючи світ від невидимого ворога, і тих, хто не витримав випробування часом і хворобою.
Через слово, кадри хроніки, поезію і спогади учасники заходу знову повернулися до тієї ночі 26 квітня 1986 року — ночі, яка назавжди змінила хід історії. Згадали про ліквідаторів — людей неймовірної мужності, серед яких є й наші земляки.
Особливим моментом стало відеоінтерв’ю з ліквідатором Миколою Мельником — живим свідченням подвигу і ціни, яку довелося заплатити.
Окреме місце у програмі зайняла тема переселення. Саме село Садки, як і інші населені пункти громади, стало новою домівкою для родин із зони відчуження. Тут будувалися будинки, тут з’являлося нове життя, тут у 1996 році відкрила двері нова школа — як символ надії після великої втрати.
Зворушливими стали спогади й інших очевидців. Зокрема, своєю історією поділилася вчителька початкових класів Садківського ліцею Тетяна Герасимчук — одна з тих, хто змушений був залишити рідний дім, але знайшов сили почати все спочатку.
Пам’ять про трагедію живе і в символах. У центрі Садків діє меморіал, відкритий до 30-х роковин аварії. Його створення стало особливим актом єднання: переселенці привезли сюди жмені землі зі своїх покинутих сіл — як частинку дому, який залишився в минулому.
До заходу долучилися й учні громади — через відеореквієми, поетичні рядки, щирі дитячі роздуми про трагедію, яку вони не бачили, але відчувають через пам’ять своїх родин.
Чорнобиль — це не лише трагедія! Це урок — про відповідальність, про ціну помилки, про силу людського духу!
Ми пам’ятаємо! Ми вдячні! Ми єдині!
Щиро дякуємо нашим партнерам з Андріївської громади за спільно прожитий цей важливий момент пам’яті.
