СТО РОКІВ МУДРОСТІ, ПРАЦІ Й ЛЮБОВІ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ: У БАРАШІВЦІ ПРИВІТАЛИ ЮВІЛЯРА ЗІ 100-ЛІТТЯМ
Л
Сьогодні особливий день для Барашівки та всієї Березівської громади. Свій поважний 100-річний ювілей зустрів житель села Барашівка, ветеран війни, педагог, шанована людина і справжній приклад життєвої стійкості — Володимир Тимофійович Мирончук.
Рівно сто років тому, 1 червня 1926 року, в селі Альбинівка (нині Тетерівка) Житомирського району народився хлопчик, якому судилося пройти непростий, але гідний життєвий шлях. Дитинство Володимира Тимофійовича припало на нелегкі роки, юність обпалило полум’я Другої світової війни, а зрілі роки він присвятив найважливішій справі — навчанню і вихованню дітей.
Під час німецької окупації родина проживала в Барашівці — на батьківщині його матері. Після визволення села сімнадцятирічний юнак був призваний до лав армії. У складі маршових рот восени 1944 року вирушив на фронт і брав участь у бойових діях. Перемогу зустрів солдатом діючої армії, а після війни ще кілька років продовжував військову службу.
Та найбільший слід у житті громади Володимир Тимофійович залишив не як воїн, а як Учитель. Закінчивши фізико-математичний факультет Житомирського педагогічного інституту, він повернувся на рідну землю і з 1960 року понад два десятиліття навчав барашівських дітей фізики та математики. Для багатьох поколінь учнів він став не лише наставником, а й людиною, яка вміла власним прикладом навчати чесності, відповідальності та любові до праці.
Любов до вчительської справи у родині Мирончуків передавалася з покоління в покоління. Володимир Тимофійович народився в сім'ї вчителів, а згодом і сам присвятив життя навчанню дітей. Його педагогічну стежину продовжила донька Валентина, яка здобула освіту на фізико-математичному факультеті Житомирського педагогічного інституту. Учителем певний час працював і його зять Анатолій Філонюк. Так у родині сформувалася своєрідна вчительська династія, яку добре знають і поважають у громаді.
Разом із дружиною Олександрою Сергіївною ювіляр виховав доньку Валентину, а сьогодні найбільшою радістю залишаються його рідні. Володимир Тимофійович має двох онуків — Сергія та Євгена, а також двох правнуків — Софію та Даніеля, якими щиро пишається. Особливо символічно, що п’ять років тому, святкуючи своє 95-річчя, Володимир Тимофійович жартома говорив, що неодмінно дочекається свого сторіччя і чекатиме гостей не лише з привітаннями, а й з баяном. І сьогодні ця мрія здійснилася.
У день ювілею біля оселі поважного іменинника лунали щирі слова побажань, українські пісні та мелодії баяна у виконанні працівників культури. За святковим столом зібралися рідні, друзі та близькі люди, щоб розділити цю визначну подію разом із ювіляром. У теплій родинній атмосфері звучали спогади, слова вдячності та захоплення людиною, життя якої вмістило ціле століття історії.
Попри прожиті роки, Володимир Тимофійович зберіг ясність думки, мудрість і щиру любов до людей. А молодому поколінню він і сьогодні залишає прості, але надзвичайно важливі настанови: бути чесними у своїх справах і помислах, не втрачати честі та гідності громадянина своєї держави, бути патріотами і завжди бути готовими стати на захист рідної Батьківщини. Ці слова людини, яка пройшла війну, працювала для людей і прожила ціле століття, сьогодні звучать особливо вагомо.
Щиро вітаємо Володимира Тимофійовича зі 100-річним ювілеєм! Нехай кожен новий день дарує тепло рідних сердець, добрі зустрічі, міцне здоров’я та радість від усвідомлення того, що поруч є люди, які люблять, поважають і пам’ятають. Нехай Господь дарує ще багато світлих днів під мирним українським небом.
Зі славним сторічним ювілеєм Вас, шановний Володимире Тимофійовичу! 🌿
